Не знаю

Знаєш, я не можу без тебе...
Хочу та не можу...
Годинами чекаю на твою появу. Та коли ти з'являєшся, то я вибухаю емоційно й не знаю де себе подіти...
Я ненавиджу тебе, проклинаю той день, коли ти вперше мені зателефонував, але так хочу, щоб ти знову й знову давав про себе знати...
Це по дурному, адже кажу «згинь з мого життя», а насправді, бажаю, щоб ти в ньому узаконився.
Це дивно, адже я тебе дратую, а насправді хочу втішати..
І ти спитаєш: «То чому я не роблю те, що хочу, а все навпаки?», а я ж відповім: «не знаю»...

6 коментарів

Ірина Тригуб
це якась, напевно, загальна проблема людства. на рівні з глобальним потеплінням… настільки знайомо…
Сусанна Бугай
І мені це знайомо! Головне.щоб це все не був один СПІЛЬНИЙ знайомий:-)))
коментар було видалено
Сусанна Бугай
особисто у мене нема проблем:-)
живу сьогодняшнім днем!
Святослав Вишинський
Коментар видалено за вживання ненормативної лексики (Концепція ВКурсі.ком: «Самозрозумілою є заборона на нецензурну лексику тощо»).
Ірина Мороз
чомусь цей текст нагадав мені пісню Алли Пугачової «Не отрекаются любя»…
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте