Manna Hatta
«Я б хотів зараз мати карту, яка мене роз»яснить тобі: усі пустелі в моїй душі, плями пісочного кольору й білі тундри, а також незаймані зони. Але там є один новий зелений рисуноок, який засвідчує те, що замерлзле озеро в моєму серці починає танути..."
«Хотів би отримати книжку, з якої я дізнаюся, що коїться в тобі, який там клімат, вегетація й фауна, хто — збудники твоїх хвороб і їхні німі потаємні противники у твоїй крові, а також живі істоти, щонайменші, яких я переношу собі поцілунками. Я хочу побачити те, що відбувається тут тепер, уночі, коли твоє тіло, залите світлом ілюмінацій, тепле й збуджене, прагне зустріти свято і торжество… і я вже бачу: прозорі плоди й коштовні камені, сердолік і рубін, сяючі мінерали. Кров»яне русло, перетворене на феєрію. Я хочу дивитися. Я хочу бачити."
«Хочу бачити й чути. Притулятися вухом до твого тіла, бо ніколи там не панує тиша: у легенях здіймається й опускається хвиля повітря, чути шум клапанів біля шлуночків серця, полохливий звук, коли ти ковтаєш, а також легкий хрускіт у руках і ногах...»
«Я не хочу нічого знати про тебе, виокремлювати тебе із твоїх історій. Твоя хода, твої рухи, погляд твоїх очей, те, як ти йдеш, твоя поступливість і мовчанка свідчать про тебе більше, ніж будь-який докумен чи посвідчення»
Це є уровки з твору Інгебор Бахман «Добрий Бог Манхеттену… до речі, усім львів»янам та гостям міста раджу відвідати театр Леся Курбаса, особливо виставу «Manna Hatta», яку поставили саме за цим твором
«Хотів би отримати книжку, з якої я дізнаюся, що коїться в тобі, який там клімат, вегетація й фауна, хто — збудники твоїх хвороб і їхні німі потаємні противники у твоїй крові, а також живі істоти, щонайменші, яких я переношу собі поцілунками. Я хочу побачити те, що відбувається тут тепер, уночі, коли твоє тіло, залите світлом ілюмінацій, тепле й збуджене, прагне зустріти свято і торжество… і я вже бачу: прозорі плоди й коштовні камені, сердолік і рубін, сяючі мінерали. Кров»яне русло, перетворене на феєрію. Я хочу дивитися. Я хочу бачити."
«Хочу бачити й чути. Притулятися вухом до твого тіла, бо ніколи там не панує тиша: у легенях здіймається й опускається хвиля повітря, чути шум клапанів біля шлуночків серця, полохливий звук, коли ти ковтаєш, а також легкий хрускіт у руках і ногах...»
«Я не хочу нічого знати про тебе, виокремлювати тебе із твоїх історій. Твоя хода, твої рухи, погляд твоїх очей, те, як ти йдеш, твоя поступливість і мовчанка свідчать про тебе більше, ніж будь-який докумен чи посвідчення»
Це є уровки з твору Інгебор Бахман «Добрий Бог Манхеттену… до речі, усім львів»янам та гостям міста раджу відвідати театр Леся Курбаса, особливо виставу «Manna Hatta», яку поставили саме за цим твором
1 коментар