ДякуЮ

Блоґ: Анна Пелех

Потрібно завжди дякувати за усі дарунки, які нам припідносять.

Добрі вони чи погані, приємні чи не дуже, радісні чи обурливі — потрібно завжди ДЯКУВАТИ!

Дякую вам за життя та різноманітні насичення в ньому.

Я знаю, доля приберегла для мене найяскравіші фарби і найприємніші дарунки.

Дякую усім людиськам, які заставляли мене посміхатись та змушували плакати.

Ви зробили мене тою, ким я є..
.
Ви дуже багато внесли у моє життя: багато переживань, сміху, щастя, стресів. Дякую!

Радості усім, розуміння, поваги та теплих слів! Ви заслуговуєте на те!

Людина отримує у житті все, на що заслуговує!

Тільки пам'ятайте, ДЯКУЙТЕ за все, що з вами стається! Я люблю вас! Усіх.
Від щирого серця

3 коментарі

Хочеться щоденно дякувати людям, які й не дарують ніяких речей, а просто поруч або відіграють якусь роль у нашому житті… Мабуть, їхні подарунки в іншому… Ми дорожимо ними і, буває, готові засипати їх словами вдячності!
Іноді людина є настільки неприступною, що ти, можливо, й хочеш їй за щось подякувати, а геть не знаєш як… Дякуєш подумки…
Часто ловлю себе на думці, що не знаю за що дякую, та все ж не уявляю свого життя без слова «спасибі»!

Водночас неймовірно приємно чути слова вдячності і в свою адресу:)

спадає на думку казка про магічне слово «дякую». так-от, доводилося останнім часом експериментувати з ним (може, трохи дивно звучить)… коли людина зробила якесь, вибачте, западло або ж пустила колючку межи очі й ти кажеш їй «спасибі» — народ, ви би бачили вигляд тієї людини! це навіть не здивування… людина просто ошелешена. і інколи її може «пробити». тому дісно — дякувати і за хороше, і за поган — треба.

Визнаю, я не вмію подякувати за твою підлість і боягузство.Ще якось, сяк-так можу забути і простити. А от подякувати не вмію. Подякуймо Юді, за поцілунок в гетсиманському саду? Може і треба, та сил нема.